Суперечки за «фету»: як Греція відстояла право на сир

 

Як фета стала не просто сиром, а частиною національної гордості, і чому Данія програла суд

Фета — це більше, ніж просто сир

Фета — це білий розсільний сир з вівчого або змішаного вівчо-козячого молока, який виробляють у Греції вже понад 2000 років. Він став невіддільною частиною середземноморської кухні і одним із найбільш впізнаваних продуктів Європи.

Та попри довгу історію, ще донедавна “фету” могли виробляти і продавати в інших країнах ЄС, не маючи жодного стосунку до Еллади. Все змінилося після тривалої боротьби Греції за визнання фети географічним зазначенням.

Як усе почалося

У 1994 році Греція звернулася до Європейської Комісії з проханням визнати фету продуктом з захищеним географічним зазначенням (PDO — Protected Designation of Origin). Це означає, що лише сир, виготовлений у певному регіоні Греції з дотриманням традиційної технології, може називатися “фетою”.

Рішення було ухвалене в 2002 році. І тут почалося найцікавіше…

Данія, Німеччина і Франція — проти

Ці країни, зокрема Данія, де також виготовляли та експортували “фету”, оскаржили це рішення у Суді ЄС. Їхня позиція:

«Фета — це загальна назва білого сиру в розсолі, і її не можна монополізувати».

Але для Греції це було питанням культурної спадщини. Вони довели, що:

• назва «фета» історично походить з Греції (вперше згадана у XV столітті)
• клімат, породи овець і кіз, спосіб виготовлення — усе унікальне
• «фета» за межами Греції — це не просто копія, а підміна суті продукту

Рішення Суду ЄС (2005): фета — це тільки з Греції

Європейський суд постановив: “Фета” є географічною назвою, і лише грецькі виробники можуть використовувати цю назву в межах ЄС. Усі інші країни повинні змінити назви своїх “фетоподібних” сирів.

Для Данії, Франції та Німеччини це стало юридичною та комерційною поразкою. Проте Греція здобула не лише ринок, а й визнання своєї культурної ідентичності.

Данія знову програла в 2022

Данія продовжувала експортувати «фету» до країн поза межами ЄС, всупереч правилам. У 2022 році Суд ЄС знову визнав:

“Данія порушила свої зобов’язання як член Євросоюзу”,
експортувавши “фету” до третіх країн під цією назвою.

Чому це важливо?

Для Греції:

• Захист традиційного виробництва
• Висока додана вартість продукту
• Збереження робочих місць у сільській місцевості

Для споживачів:

• Гарантія справжнього походження продукту
• Прозорість і якість

Для права ІВ:

• Прецедент, як географічне зазначення може змінити глобальний ринок
• Визнання GI як не просто комерційного, а культурного інструменту

А в Україні?

Подібний виклик стоїть і перед Україною.
З 2021 року набрав чинності Закон “Про географічні зазначення”, що відкриває шлях для власних “фет” — від гуцульської бринзи до мелітопольської черешні.

Висновок

Фета — це більше, ніж сир. Це національний символ, який Греція змогла захистити за допомогою прав ІВ.
Її історія доводить: якщо у вас є унікальний продукт з традицією — за нього варто боротися.

І хто знає, можливо, наступна «фета» буде з Карпат?