САЙТ ЯК ОБ'ЄКТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Проблема захисту авторського права в Інтернеті у наш час викликає все гостріший інтерес, оскільки досі не вироблено однозначної і єдиної для всіх країн позиції. І це не дивно, Інтернет як глобальна комп'ютерна мережа складається з менших комп'ютерних мереж, пов'язаних між собою і є відносно новим засобом комунікації, який переживає етап бурхливого розвитку. Цілком очевидно, що законодавство не завжди і не скрізь встигає за стрімким рухом нових технологій, а внаслідок цього виникає безліч задач, які ще очікують свого вирішення. Однак вже на сьогодні видно, що українське законодавство надає достатньо можливостей власникам веб-сайтів для захисту їх інформації.

САЙТ ЯК ОБ'ЄКТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 З розвитком всесвітньої Інтернет-мережі проблема захисту прав на досягнення власних творчих зусиль набуває все більшої актуальності і необхідності її висвітлення для широких верств не лише тих, хто наповнює мережу інформацією, а й тих, хто нею користується. Не секрет, що на сьогодні Інтернет настільки завоював прихильність українців, що став одним з найголовніших засобів розповсюдження інформації ділового, рекламного та розважального характеру. Майже кожен власник бізнесу або просто особа, яка володіє будь-якою інформацією, що має пізнавальний або комерційний характер, створює для розміщення цієї інформації Інтернет-сайт або й декілька. Поряд з цим виникає необхідність у захисті такої інформації від посягань тих користувачів мережі, які віддають перевагу не самостійному створенню сайтів та їх наповнення, а "позичанню" інформації з сайтів інших осіб.

 Проблема захисту авторського права в Інтернеті у наш час викликає все гостріший інтерес, оскільки досі не вироблено однозначної і єдиної для всіх країн позиції. І це не дивно, Інтернет як глобальна комп'ютерна мережа складається з менших комп'ютерних мереж, пов'язаних між собою і є відносно новим засобом комунікації, який переживає етап бурхливого розвитку. Цілком очевидно, що законодавство не завжди і не скрізь встигає за стрімким рухом нових технологій, а внаслідок цього виникає безліч задач, які ще очікують свого вирішення. Однак вже на сьогодні видно, що українське законодавство надає достатньо можливостей власникам веб-сайтів для захисту їх інформації.

 ЩО ТАКЕ ВЕБ-САЙТ З ЮРИДИЧНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ?

 У законодавстві про інтелектуальну власність не міститься ані визначення веб-сайту, ані власне веб-сайт як об'єкт. Таке визначення можна знайти у Наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України і Державного комітету зв'язку та інформатизації України" від 25.11.2002 N 327/225 "Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади". Отже, "веб-сайт" - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. Погоджуючись з таким визначенням, можна умовно виділити об'єкти інтелектуальної власності, які містить веб-сайт, такі як: унікальна адреса (доменне ім'я) та певний масив інформації, що міститься за цією адресою (наповнення сайту або контент).

 ДОМЕННЕ ІМ'Я

 Насамперед слід зазначити, що доменне ім'я не є об'єктом права власності у традиційному юридичному розумінні, оскільки воно не може знаходитись у власності будь-якої особи, а закріплюється (делегується) заінтересованому учаснику інформаційного обміну та має позначати відповідні сайти для їх ідентифікації у мережі Інтернет. Відповідно власник доменного імені не отримує ніякого документа встановленого державного зразка, який би підтверджував його право власності.

Доменне ім'я як таке фігурує в українському законодавстві про інтелектуальну власність лише опосередковано. Так, п.4. ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено як один зі способів використання знака застосування знака в доменних іменах. Завдяки цьому і можна зареєструвати доменне ім'я як знак для товарів і послуг. І якщо така реєстрація не є обов'язковою для більшості доменів другого рівня (.com, .org, .net), то для реєстрації доменів верхнього рівня .UA отримання свідоцтва на знак є єдиною можливою умовою. Така необхідність передбачена Правилами домену .UA, розробленими адміністратором домену верхнього рівня .UA ТОВ "Хостмайстер".

На сьогодні реєстрація доменного імені як товарного знака є найкращим варіантом захисту прав власника сайту, і по суті єдиним можливим. При цьому найчастіше немає необхідності в окремій реєстрації знака. Більшість власників бізнесу віддає перевагу реєстрації торгової марки, під якою виготовляє товар або надає послуги, ще на самому початку ведення бізнесу. За часом найчастіше це збігається з розробкою веб-сайту. Таким чином, реєструючи торгову марку для ведення бізнесу, власник отримує додатково можливість захистити доменне ім'я будь-якого рівня і отримати домен верхнього рівня .UA.

 На жаль, інколи виникають ситуації, коли добросовісний бізнесмен, бажаючи зареєструвати доменне ім'я співзвучне своїй торговій марці, з подивом дізнається, що за нього це вже зробили. Тут шахраї використовують можливість реєстрації однієї торгової марки в різних класах товарів і послуг. У такій ситуації, якщо дійсному власнику бізнесу під спірною торговою маркою і кіберсквотеру не вдається домовитись (а мета кіберсквотера - продати доменне ім'я зацікавленій особі за великі гроші, сума яких не завжди адекватна дійсній вартості такого доменного імені), ситуацію можливо вирішити тільки у судовому порядку, анулювавши Свідоцтво про реєстрацію знака. Слід зазначити, що на сьогодні в Україні судовий шлях вирішення доменних спорів обирається не досить часто, найчастіше такі ситуації вирішуються за домовленістю сторін, особливо коли претензії пред'являються відомою компанією. Це стосується доменів усіх рівнів.

На сьогодні встановити власника доменного імені з метою направити йому попередження і запропонувати добровільно відмовитись від зареєстрованого імені можна досить легко. Безкоштовна база даних власників доменних імен Whois Database доступна не тільки на сайті ТОВ "Хостмайстер", а й на сайтах багатьох реєстраторів доменних імен. В Україні свої послуги з технічного здійснення делегування і адміністрування доменів пропонують більш ніж 150 реєстраторів. Ввівши в базу доменне ім'я для перевірки, ви отримаєте всю інформацію про його власника, яка є обов'язковою для заповнення при реєстрації домену. Якщо загальнодоступних даних недостатньо, можна звернутися до реєстратора, яким зареєстровано доменне ім'я, за допомогою в розшуку порушника ваших прав.

Такі можливі дії кіберсквотерів спонукають власників відомих компаній реєструвати не тільки доменні імена, які використовуються ними для ведення бізнесу, а й так би мовити "запасні" варіанти, тобто увесь максимально можливий перелік доменних імен, зокрема у різних географічних зонах. Адже випустивши з вигляду один рівень, можна потім витратити чималі кошти на припинення порушень своїх прав.

Отже, шлях захисту прав на доменне ім'я за допомогою реєстрації торгової марки на сьогодні є найвикористовуванішим і єдиним можливим. Окрім того, з практики простежується тенденція до розуміння власниками доменних імен усіх можливостей, які надає зареєстрована торгова марка, і використання ними торгових марок більш широко, ніж тільки для реєстрації доменних імен.

 КОНТЕНТ (НАПОВНЕННЯ) САЙТУ

Авторське право захищає в Інтернеті дизайн веб-сторінки та її зміст, у тому числі:

• ·        посилання;
• оригінальний текст;
• графіку;
• аудіофайли;
• відеофайли;
• html, vrml та інші мовні ряди;
• списки веб-сайтів, складені будь-якою особою;
• всі інші унікальні елементи, які складають оригінальний характер матеріалу.

Створюючи сторінку в Інтернеті, користувач має наступні можливості:

• ·       розміщувати гіпертекстові посилання на інші сайти;
• використовувати безкоштовну графіку. Якщо графіка не згадується як "безкоштовна", її копіювання потребує спеціального дозволу;
• розміщувати на ній зміст чужих сайтів;
• копіювати і поєднувати інформацію з різних Інтернет-ресурсів для створення власного документа;
• без дозволу вміщувати у свій документ чужі електронні матеріали, такі як електронна пошта;
• без дозволу перенаправляти далі електронну пошту;
• змінювати контекст і редагувати чужу цифрову кореспонденцію, таким чином змінюючи її зміст;
• копіювати і вставляти чужі списки ресурсів на своїй сторінці;
• копіювати і вставляти логотипи, іконки та іншу графіку (крім того, що чітко зазначено як "freeware") з інших сайтів на свою сторінку без відповідного дозволу.

 Отже, незважаючи на те, що Інтернет надав можливість значно швидше і легше розміщувати і користуватися інформацією порівняно з раніше використовуваними засобами (наприклад, у друкованому вигляді, на дисках тощо), користувач може зіткнутися з певними проблемами, які виникають внаслідок того, що майже вся інформація мережі Інтернет захищена авторським правом. До такої інформації відносяться новини, програмне забезпечення, оповідання, сценарії, графіка, картини. Дослідники стверджують, що реальність лякає. Вона лякає тим, що практично все в Інтернеті захищене законодавством про авторське право.

Якщо у вас виникло бажання скопіювати інформацію з веб-сайту, насамперед слід звернути увагу на повідомлення про авторське право, розміщене на самій сторінці. У цьому повідомленні повинно бути чітко сказане, чи можете ви копіювати зі сторінки матеріал і вставляти його в інші документи, чи дозволяється завантажувати матеріал з мережі, роздруковувати його й наскільки широко це можна робити. Якщо таке повідомлення про авторське право відсутнє, або ж якщо та операція копіювання, яку ви збираєтесь здійснити, не передбачена повідомленням про авторське право, вам слід одержати спеціальний дозвіл. Для цього можна скористатися електронною поштою й відіслати запит на адресу розробника Інтернет-сторінки, що цікавить вас (веб-майстрові). Часто одержати такий дозвіл досить легко. Особливо це стосується тих випадків, коли матеріал є частиною рекламної сторінки. Однак існують випадки й відмов у дозволі. Зокрема, це відбувається тоді, коли мова йде про інформацію, що стосується власності.

Власне веб-сторінки захищаються авторським правом як літературні твори. На сторінках в Інтернеті розміщені тексти, які вважаються літературними творами. Графічні зображення та фотографї є художніми творами, а будь-які звукові та відео-файли - аудіовізуальними. Комп'ютерні програми можуть отримати охорону як літературні твори. Виникає ситуація, коли на одній сторінці можуть співіснувати десятки об'єктів права. При цьому для кожного копіювання необхідна згода власника авторських прав.

Копіювання починається з моменту перегляду сторінок. Воно здійснюється до оперативної пам'яті комп'ютеру, до тимчасових файлів браузеру та до тимчасових файлів мережі. Якщо ви вже маєте дозвіл ввійти до визначеної захищеної (скажімо, паролем) сторінки, тоді з повною впевненістю можливо стверджувати, що ці копії дозволені. В той же час немає підстав вважати, що на сьогоднішній день в цій проблемі визначено чіткі правила.

Роздруківка сторінки також потребує попереднього дозволу з боку власника авторських прав. Водночас, такий вид копіювання вже може бути дозволений - достатньо лише звернутися до помітки про авторське право, що розміщено на даній веб-сторінці.

Доречі, на деяких веб-сайтах використовуються спеціальні технології для контролю над операціями, які здійснюються користувачами. Так, численні сайти надають можливість роздруковувати сторінки, але деактивують команди "copy", "paste" і "save as". Окрім цього, використовуються також такі технічні засоби захисту інформації як неможливість роздруковувати сторінки, не звертаючись до обхідних шляхів (наприклад, копіювання за допомогою "print screen"). Останнім часом поволі набуває поширення спосіб прописування прихованих знаків на веб-сторінках, які зберігаються при копіюванні і повторному розміщенні інформації. Такі знаки найчастіше містять значок копірайту та інформацію про автора тексту або графічного зображення. Однак такий спосіб поки що використовується більше за кордоном, тоді як в Україні переважна більшість власників веб-сайтів навіть не знає про його існування, окрім того це доволі складна технічна процедура, для здійснення якої необхідно звертатися до відповідних спеціалістів і відповідно витрачати на це додаткові кошти.

Щоб зафіксувати своє авторство можна звернутися до Державного департаменту інтелектуальної власності, подавши на реєстрацію роздруківки сторінок вашого веб-сайту. Так само можна посвідчити авторство і у нотаріуса. Також на сьогодні набуває все більшої популярності депонування веб-сторінок у спеціальних Інтернет-депозитаріях. Інтернет-простір Росії може похвалитися, окрім веб-депозитаріїв (наприклад, http://yaavtor.ru , http://www.anet.ee, http://www.seneschal.ru та ін.) спеціально створеним підприємством "Інформрегістр".

Як і у випадку з доменними спорами, при виявленні порушень авторських прав і несанкціонованому копіюванні веб-сайтів, автор може звернутися до суду, керуючись ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Однак краще попередити порушення, ніж виправити його наслідки, тим більше, що на сьогодні існує достатньо засобів для такого попередження.

Велика кількість аспектів проблеми авторського права у мережі Інтернет все ще очікує на своє остаточне вирішення. Надану нами інформацію можна використовувати як своєрідний путівник, заснований на знаннях відповідної галузі. Це допоможе запобігти багатьом порушенням авторського права і не потрапити до відомих пасток. І звичайно, що не слід забувати про вже існуючі правила, інструкції та закони у галузі авторського права.